Панорама творчих уроків та заходів

ГОДИНА СПІЛКУВАННЯ

ЛЮДИНА ЛЮБОВІ І ДОБРА

Класний керівник 11 класу Осика А.Ф.

Нашу годину спілкування сьогодні присвячено українському письменнику, вченому, вчителю – В.Сухомлинському. Ми познайомимося з життям, творами великого українця.

  Епіграф:   Ми прийшли у світ, щоб жити,

       Щоб сміятись і радіти

       У довкіллі чарівнім

       Всі на просторі зеленім.

       Це життя, це справжня казка.

       Ллється музика і сміх.

       Ти ж, запам’ятай, будь ласка,

        Неповторний серед всіх.

-           Як ви розумієте останні рядки вірша?    

         Вступна бесіда

 Учитель .  За легендою, коли народжується дитина, Бог запалює на небі зірку і посилає до дитини ангела - охоронителя. Уві сні ангел цілує дитину тричі: в чоло, щоб вона зростала розумною, в личко, щоб була красивою, в груди – аби здоров’я, любов та доброту вселити в її тіло, серце та душу. Але то легенда. Нема на світі двох однакових людей. Кожна людина -  індивідуальність, особистість.

-           Як ви розумієте слово особистість? (Відповіді).

  Учитель. «Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб залишити по собі слід вічний.» Ці слова належать тому,  хто все життя віддавав дітям.

    Уявіть собі… Подвір’я  школи. Стоїть учитель з учнями.

-         Ходімо, діти, до школи, - сказав загадковим голосом учитель… і попрямував у сад. – Так наша школа  буде тут, під голубим небом, на зеленій травичці, під гіллястою грушею.

    Незвичайна школа,  незвичайний вчитель.

-         Хто ж учитель цієї незвичайної школи ? – запитаєте ви. (Учитель показує портрет) А ім’я  його Василь Олександрович Сухомлинський. Сьогодні ми поглибимо знання про життя і творчість цієї чудової людини. 

        Вправа «Добав речення»

Давайте пригадаємо, які твори Сухомлинського ви знаєте(учні називають твори В.Сухомлинського)

Перегляд відеофільму про В. Сухомлинського

Сторінками біографії  Василя Сухомлинського.(виступи дітей)

1 учень.Народився Василь Олександрович Сухомлинський 28 вересня 1918 р. в селі Василівка  Онуфріївського району Кіровоградської області (за тогочасним адміністративно-територіальним поділом — Василівська волость Олександрійського повіту Херсонської губернії) у незаможній селянській родині. Батько його, Олександр Омелянович, працював за наймом як тесляр і столяр у поміщицьких економіях та заможних селянських  господарствах. Брав участь у керівництві кооперацією та місцевим колгоспом, виступав у пресі як сількор, завідував колгоспною хатою-лабораторією, керував трудовим  навчаннямучнів (з деревообробної справи) у семирічній школі. Мати  майбутнього  славетного педагога працювала в колгоспі. Разом із  чоловіком вона виховала, крім Василя, ще  трьох  дітей — Івана, Сергія та Меланію. Усі  вони стали вчителями.
    
2 учень. Василь Сухомлинський  навчався  спочатку у Василівській семирічці, де був одним із  кращих учнів. Улітку 1934 р. він вступив на підготовчі курси при Кременчуцькому педінституті й того ж року став студентом факультету мови та літератури цього вишу. Проте через хворобу 1935 р. змушений був перервати навчання в інституті. Сімнадцятирічним юнаком розпочав Василь свою практичну  педагогічну роботу.
    
 3 учень. У 1935-1938 рр. він  викладав  українську  мову і літературу у Василівській та Зибківській семирічних школах Онуфріївського району. У 1936 р. Сухомлинський  продовжив навчання на заочному  відділі  Полтавського педагогічного  інституту, де спершу  здобув кваліфікацію учителя української мови і літератури неповної середньої школи, а згодом — і викладачацих же предметів  середньої школи (1938).
    
 4 учень.З 1938 р. і до початку Великої  Вітчизняної війни Василь Олександрович працював в Онуфріївській середній школі учителем української словесності, а через деякий час — і завідувачем  навчальної частини школи. Війна внесла свої корективи в розмірений ритм життя: у липні 1941 р. Василя Олександровича  було призвано до  війська. Закінчивши військово-політичні  курси у Москві, одержав військове  звання  молодшого  політрука, а з вересня 1941 р. він — політрук роти у діючій  армії. 9 лютого 1942 р. в бою за село Клепініно під Ржевом дістав тяжке   поранення і понад чотири  місяці  лікувався в госпіталях.
    
5 учень. Зчервня 1942 р. до березня 1944 р. В. Сухомлинський  працював директором середньої  школи і вчителем  російської  мови і літератури у селищі  Ува  Удмуртської АРСР. Навесні 1944 р. Василь Олександрович разом із дружиною Г. І. Сухомлинською    виїжджає в Україну, у щойно  визволений Онуфріївський район Кіровоградськоїобласті. Упродовж чотирьох років  він  працював  завідувачем районного відділу  народної  освіти і одночасно  викладав у школі.
             Мудрий учитель писав для дітей  чудові твори: коротенькі, повчальні і дуже  змістовні.  Його  любов до дітей  була  такою великою, як сонце.

      «Людина, - любив повторювати педагог, - народжується на світ не для того, щоб  зникнути  безвісною  порошиною. Людина  народжується, щоб  залишити після себе слідвічний».

 6 учень.Спадщина В.О. Сухомлинського  розійшлася по всьомусвіту, живе своїм життям. Написав 48 книг, 500 наукових статей, 1500 казок і оповідань для дітей. Праці педагога видані 53-ма мовами  світу  загальним  тиражем  понад 15 мільйонів  примірників. Найбільш  відомайого книга «Серце  віддаю  дітям» (видана 32-ма мовамисвіту, 55 видань). На початку ХХІ ст. вийшло 65 йоготворів, 371 видання  тиражем  близько 15 млн. екземплярів. Вони перекладені на 59 мов  народів  світу.

Читання віршів про В.Сухомлинського учнями,цитат,висказувань майстрів слова про життя та та працю Великого Вчителя.(Учні заздалегідь готували матеріали для виступу)

Ведучий. Для того, щоб його вихованці росли справжніми людьми,  вчитель розробив 10 правил чого не можна робити. Ми хочемо нагадатиїх вам, а ви постарайтеся не забувати і дотримуватися їх.

                   10 правил чого не можна робити

1. Не можна  ледарювати, коли всі працюють.

2. Не можна  сміятися над старістю і старими людьми, про  старість треба говорити  тільки з повагою.

3.  Не можна заходити в суперечку з шанованими і дорослими людьми, особливо зі старшими.

4. Не можна виявляти  незадоволення  тим, що в тебе немає  якоїсь  речі.

5. Не можна  допускати, щоб  мати давала тобі те, чого вона не бере  собі.

6. Не можна  робити того, що  осуджують  старші.

7. Не можна  залишати  старшу  рідну  людину одинокою.

8. Не можна  збиратися в дорогу не спитавши  дозволу і поради у старших.

9.Не можна  сідати  до  столу, не запросивши старшого.

10. Не можна  сидіти, коли стоїть доросла, особливо літня  людина, тим паче жінка.

Ведучий. А якими цікавими і часто нетрадиційними були його уроки! «Школа під Голубим Небом» - це  також  вислів Василя Сухомлинського. Чому так? Тому що уроки часто проводили не в  приміщенні  школи, а у «зелених  класах», просто неба, у лісі  чи саду.

Ведучий. Адже  саме так і починається  любов до своєї  країни: з любові до яблуні  біля  твоїх  воріт, до криниці на  вулиці, до лелеки в полі. І характер майбутньої  дорослої  людини  виявляється у ставленні  дитини до песика чи  кошеняти, у повазі до мами й тата, бабусі з дідусем, сусідів, учителів та товаришів.

В.О.Сухомлинський  дуже бажав, щоб діти зростали добрими , чуйними, талановитими. То ж читайте  його твори, збагачуйте свої знання. Співайте шану педагогові-творцю.

Учні :                                   Заповіді творчої особистості:

-           Будь господарем своєї долі.

-           Досягни успіху  в тому, що ти любиш.

-           Розвивай творчі здібності.

-           Роби  свій внесок  у спільну справу.

-           Будуй взаємини із людьми на довірі.

-           Культивуй  у  собі  сміливість.                                                

-           Піклуйся про своє здоров’я .                         

-           Намагайся мислити позитивно.                       

   Діти повинні жити у світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості.

                                                    В.О. Сухомлинський

      Відкрити в кожній людині творця, поставити її на шлях самобутньої творчої, інтелектуально повнокровної праці – це завдання стає нині першочерговим у практичній роботі.

                                                      В.О.Сухомлинський

         Якщо Ви бажаєте, щоб діти творили, створювали художні образи, перенесіть з вогника своєї творчості хоча б одну іскру в свідомість дитини. Якщо Ви не вмієте творити, або вам здається пустою забавою спуститися до світу дитячих інтересів, - нічого не вийде.

                                                           В.О.Сухомлинський

Роки дитинства – це перш за все виховання серця. Виховання – це не поєднання заходів і прийомів, а мудре спілкування дорослого з живою душею дитини.

В.О.Сухомлинський

Може, маленька дитина повторює те, що було вже зроблено,створено іншими людьми, але якщо це діяння – плід її власних зусиль, - вона творець; її розумова діяльність – творчість.

В.О.Сухомлинський

Серце віддаю дітям

Читець.    Василь Сухомлинський-

                                 Для  учнів – красивезнайоме  ім’я.

                                 А  працяйого благородна

                                 Мовзіркоювнебісія.

                              Тітихірозмовипід кленом.

                                   Бажані походи в поля.

                                   Приємним і радісним  щемом

                                   Згадаєучнівськасім’я.

                        Казки для дітейпізнавальні

                        Писав видатний учитель.

                        А розповіді  повчальні

                        Творив як великий  мислитель.

                                   Вінсерцелишавзавждидітям,

                                   Енергію й силу – роботі.

                                   Щось тихо нашіптуваввітам

                                   У казці,  у мріях, в турботі.

           

                        Виховувавучніввповазі,

                        В пошані до слова Шевченка.

                        До рідногоотчого краю

                        Й великутурботу про неньку.

            Любивукраїнськумову –

            Духовнебагатство народу,

            І йшов до дітей на розмову

            І в ясніїдні, і в негоду.

                        Шукавжиттєдайніструмочки

                        Коханоїнашоїмови,

                        Щобдітипили і не знали

                        Відрідноїмови утоми.

           

            Казки Сухомлинського – вічні,

            Цікаві, легкі, актуальні.

            Листи і порадивсебічні,

            А постатьйогогеніальна.

Ведучий.Усю свою любов і доброту цеймудрий, надзвичайноерудований педагог віддавдітям.  Щонайголовнішебуло у моємужитті?  - писав  

В. Сухомлинський. –  Без роздуміввідповідаю: любов до дітей, щоб стати вихователемдітей треба віддатиїмсвоєсерце.  У цих, уже крилатихсловахСухомлинського, відображено кредо йогожиття. А його книга «Серцевіддаюдітям» - цепривселюднезізнання,  підтверджене трудами і щоденнимидіяннями великого вчителя.

В.О.Сухомлинський

А зараз послухайте вірш Г.Орла  «Шана педагогу-творцю».(Читають діти.)

1. Вересень квіти зібрав

                         Скрізь, де вони пломеніли,

                         Тихо пройшов і поклав

                          Їх на високій могилі.

                          В ній Сухомлинський лежить,

                          Учитель народний  по праву.

                          2.Як нам його не любить!

                          Він наша гордість і слава.

                          Учитель, герой і поет,

                          З серцем палаючим Данко,

                          Справжній поет-гуманіст
                          Щастя творив до останку.

                          Світлі ідеї його
                          Вічні, як води Дніпрові.

                          Наш видатний педагог

                          Повен добра і любові.

3.Дітям життя присвятив,

                          Все їм віддав без вагання,

                          Він їх безмежно любив,

                          Знав їх сердець поривання.

                          В  спадщину нам залишив
                          Чисті джерела науки,

                          Нас з тих джерел напоїв
                          Духом незмірно високим.

                         4. Він залишив назавжди
                          Слід після себе у світі,

                          Слід той не зможуть змести

                          Сиві і славні століття.

                          Шану творцю віддає

                          Юних творців покоління.

                          Як в Сухомлинського, є

                          В нього талант і горіння.

                          В школах дитинство дзвенить

                          Щастям яскравим, як спалах.

                          Вересень тихо бринить

                          Росами срібними в травах.

Заключне слово вчителя

  В.О.Сухомлинський все своє життя віддавав серце дітям. Прийміть на пам'ять про нашу виховну годину сердечка з заповідями творчої особистості. Ростіть справжніми людьми і пам’ятайте настанови  Учителя, його поради. Він сто порад нам, друзі, залишив.

                           Вони потрібні в праці і в житті,

                           Для нас, як скарб, його поради ті.

                           Ім'я  його відоме в цілім світі,

                           Він з нами завжди: в серці й на вустах.

                           Він серце до краплини віддав дітям,

               Він був, він є, він житиме в віках!

Тема. Василь Олександрович Сухомлинський - людина великої любові і добра

Мета. Познайомити учнів із життєвим шляхом великого педагога, видатної людини, майстра своєї справи - Василя Олександровича Сухомлинського. Розвивати творчі здібності учнів за допомогою творів В.О. Сухомлинського. Виховувати почуття поваги та глибокої шани до видатних людей Кіровоградщини.

Учитель

Добрий день, дорогі діти!

Сьогодні ми з вами зібралися тут, щоб познайомитися з жит­тєвою стежиною великого душею і талантом учите­ля, закоханого в дитину, в землю, в мову, народ і його творчість.

«Ходімо, діти, до школи, — сказав загадковим голо­сом учитель і помандрував у сад вузькою стежиною. — Так, наша школа буде тут, під голубим небом, на зе­леній травичці, під гіллястою грушею. Скиньмо ось тут черевички і підемо босі, як звикли ви бігати ціле літо...»

Незвичайна школа, незвичайний учитель. Хто ж він, цей учитель?

Учень 1

Заквітчався святково

Рідний край наш - Кіровоградський,

Усміхнулася дітьми наша рідна земля,

Бо сьогодні у гостях

Сам Василь Сухомлинський,

Який світлу дорогу у світ знань нам проклав.

Учень 2

І шануємо ми його ім'я величне.

Він навчив поважати

Казковий цей світ дітвори,

Він так вміло відкрив

Найцікавішу книжку

І у душі дитячі так глибоко проник.

Учень 3

Він не тільки навчав,

Він був другом надійним.

Він не тільки до знань,

А в життя нам дорогу проклав.

І сьогодні над нами

В ореолі осіннім

Його образ навіки зоставсь.

Учень 4

Для дітей він віддав

Своє серце гаряче.

Він навчив нас любити

Споришеві стежки,

Слухати спів солов'їв,

З полем вчив розмовляти,

І під небом прозорим

Світлий клас він відкрив.

Учень 5

І поклав тоді нам

Тепле сонце в долоні,

Закохав назавжди

В черешневі сади,

І відкрилися душі,

І почулися співи пташині,

Так навчив він усіх

Добру пісню свою вже творить.

Учень 6

Мовчать каштани,

Стомлені і мляві.

Та ось під них у царство тишини

Ввірвались дітки смагляві й біляві,

Блакитноокі дочки і сини.

І їх обняв ласкавий цей учитель,

І показав, де радість і краса.

Навчив з каштанами їх говорити,

Маленькі ці замурзані серця.

Учень 7

У маленьких очах відбивається світ,

Гамірливий, гучний і великий,

Буйна радість зелених дібров,

Білі хмари, моря і ріки.

Сухомлинський в них бачив печаль

І світанків красу незабутню.

Він в руках для них сонце держав

І проміння направив на стежку майбутню.

Учень 8

І Сухомлинського вагоме слово

У серці нашім колосом зросло,

І не струхлявіє воно ніколи,

Бо несе в серце щастя і добро.

Учитель

Так, це серце несло добро, щастя і радість усім, хто з ним спілкувався: і дорослим, і дітям, і зовсім старим людям.

І я пропоную вам, діти,  помандрувати всім разом стежинками любові і доб­ра. А супроводжувати нас у цій мандрівці буде доб­ре слово В. О. Сухомлинського. Вирушаймо у мандрівку!

Учень 1

Стежинко, стежинко,

Ти нас проведи,

Ми йдем за тобою —

Показуй куди.

Веди через поле,

У ліс і байрак,

Та тільки веди,

Не петляй лиш ось так!

Звучить пісня «Стежинка» В.Шаповаленка на сло­ва М.Ткача.

Учитель

Тепла і лагідна осінь стоїть у Василівці, розки­нувши високо над землею блакитні небеса. По са­дах достигають яблука та груші, та ще срібне паву­тиння літає у повітрі, снує свою дивну пряжу над перелазами. Стоїть лагідна пора бабиного літа.

Веде стежинка  нас до сільських хатин, де дбай­ливі господині розвішали золоті качани під стріха­ми. А он, здалеку, стоїть хатина, як молода в осін­ньому вінку. Стоїть, жде, що хтось загляне до її оселі. Підходимо ближче, прислухаємося.

Десь за полями широкими,

Десь за морями глибокими

Вже спочиває сонечко,

Не заглядає в віконечко.

Слухай мою порадоньку,

Рідний синочку чубатенький,

Цвіте мій, любий Василечку,

Спи, засинай, синочку.

Учитель

Та це ж оселя Олександра і Оксани Сухомлинських. У них народився синочок, і дали йому ім'я Ва­силь. Це йому молода мати співає колискових і ніжно називає сина Василечком.

Спи, дитиночко кохана,

Баю-баю, люлі-бай.

А ти, місяцю, до рана Василечка забавляй.

Стану я казки казати

Та співать пісні,

Щоб ти щастя міг зазнати

Хоч в дитячім сні.

Звучить «Колискова» В.Івасюка на слова М.Івасюка.

Народився Василь Олександрович Сухомлинський у селі Василівка на Кіровоградщині в неза­можній сім'ї. Батько його, Олександр Омелянович, орав, працював столяром і теслею в поміщицьких економіях і селянських господарствах, майстрував колеса і музичні інструменти. Пізніше був сільським активістом, завідував колгоспною хатою-лабораторією, керував трудовим навчанням учнів (з дерево­обробної справи), був сільським кореспондентом. Мати, Оксана Овдіївна, працювала в колгоспі, зай­малася домашнім господарством.

Дуже любив і поважав Василь Олександрович свого діда Овдія, який, переказуючи цікаві оповідання на історичні теми, розкрив йому красу людської праці, прищепив любов до рідної природи, батьківщини. У сім'ї Сухомлинських поважали старших, їх повчання, про що свідчать слова мами Василя Олександровича Оксани Овдіївни. «У нас усі поважали працю, добре пам'ятали дідівське прислів'я: «Не будуть руки в гною — не буде й губа в лою» 

Крім того, дід умів ще писати й читати і понад усе любив книги. Збирав їх і зберігав, як реліквію. Усі ці книги й перейшли дітям у спадок.

Батько зумів передати своєму синові деякі секре­ти відомого народного ремесла — різьблення по де­реву. Тому хлопець ще в дитячі роки умів зробити собі сопілку з бузини, бо дуже захоплювався грою на народних інструментах. Ніхто з колгоспних пас­тухів не вмів змайструвати таку сопілку, як він. Його сопілка звучала чистіше, ніжніше, хвилювала серця підлітків. Це захоплення музикою залишилося в нього на все життя.

Надзвичайно захоплювала Василя Сухомлинського в дитячі та юнацькі роки народна пісня, красу і ба­гатство якої зуміла розкрити перед ним його мама Оксана Овдіївна.

Літом Василько разом із батьками працював у колгоспі: помагав скирдувати солому, збирав колос­ки. Ріс хлопчик жвавим і допитливим. Змалку лю­бив малювати. Але зошити, фарби і пензлі можна було придбати тільки за лікарські рослини. Та ба­жання малювати було таке сильне, що хлопець ціли­ми днями пропадав у лісі. За склянку насіння акації одержував два зошити, а за фарбами ходив пішки аж у Кременчук (тридцять п'ять кілометрів). У навчанні був старанним і здібним, мав чудову пам'ять. Любив і розумів жарти, був хорошим товаришем. До школи приходив задовго до початку уроків і до­помагав учням, яким важко давалася математика. Одного разу, повертаючись зі школи, Василь поба­чив гурт дітей (десь із двадцятеро) віком три-сім років. Йому захотілося погратися з ними, він почав учити їх ліпити снігову бабу. Усі веселилися, смія­лися, викрикували на радощах. Наступного дня ма­люки під школою вже чекали свого друга. І так про­довжувалося кожен день. Він спеціально не органі­зовував дітей, щоб їх зацікавити, це виходило в нього само собою. Мабуть, це й був початок його вчи­тельського шляху.

Сімнадцятирічним юнаком Сухомлинський — учи­тель мови і літератури — переступив поріг школи і залишився в ній до кінця свого життя. Хіба що війна відірвала його від улюбленого заняття. У бою під Ржевом був тяжко поранений. Ворожий осколок уп'явся йому в груди і сховався біля серця. Понад чотири місяці політрук Сухомлинський лікувався в евакогоспіталях. Він ще більше зненавидів війну, все погане й нелюдське.

Війна підірвала здоров'я Василя Сухомлинського. Тяжким було поранення в руку. Хірурги боялися, що руку потрібно буде ампутувати. Перед операцією повідомили про це Василя Олександровича. «Ой, ні, що ви! Будь-що, а руку треба залишити». «Навіщо тобі рука, ти що, артист?» — запитав його старень­кий хірург. «Ні, я вчитель!» І в цьому слові було його життя. Операція була складною, хірурги зро­били все можливе, щоб залишити руку.

Після перемоги Василь Олександрович знову по­вернувся до школи. Його любили батьки і діти. Ще б пак, такого вчителя не любити! За два тижні до початку навчального року він вирішив познайоми­тися зі своїм шостим класом. Пройшовся по домів­ках, але нікого не застав. Матері знизували плечи­ма, мовляв, хто його знає, де носить їхні чада. Мож­ливо, біля річки, за селом. Так і є. Ватага хлопчаків гралася у «війну». Молодий учитель зразу ж і собі поринув у гру. А коли всі натомилися, заполонив юні душі захоплюючими розповідями про Хмель­ницького, про героїв громадянської війни. Так і под­ружилися. Навіть сам директор дивувався: невже це шостий клас, завжди такий непосидючий, так ста­ранно працює на пришкільній ділянці? І чого наго­ворив дітям цей Сухомлинський?

Понад тридцять п'ять років працював Василь Олек­сандрович учителем і директором школи. Тридцять два роки вів педагогічний щоденник, у якому запису­вав свої спостереження за поведінкою дітей. А потім його роздуми виливалися на папір і ставали книгами, статтями. Для наймолодших він написав близько 1500 художніх мініатюр-казок. оповідань, легенд, притч, новел. Найчастіше звертався Сухомлинський до жан­ру казки, може, ще й тому, що любив у казковій формі про всі речі оповідати своїм дітям — Сергійкові й Олі.

Учитель

«Казка — це свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки і мови». -- казав Василь Олександ­рович.

Отже, давайте підемо зачарованою стежиною, яка поведе нас у дивну країну казок.

Перегляд малюнків дітей до казок В.О. Сухомлинського

Учень 2

Казку в гості кличем нині,

Так ведеться споконвік:

День, який почнеться з чуда,

Буде щедрим цілий рік.

Учень 3

Але де ж знаходиться ця дивна країна? Хто нам підкаже?

Учень 4

Веди, стежинко, нас туди,

Ми йдем лісами, лугом

І пісню просимо: «Ходи,

Будь нашим вірним другом».

Ти з нами трішки погуляй,

І будемо вертатись,

Від нас, стежинко, не тікай,

Ми не дамо сховатись.

Інсценізація казок «Сорока-білобока», «Мальва і хатня квітка»

Учитель

 А наша стежинонька біжить до оселі Сухомлинського.

Ось на фотографії поруч із матір'ю у білій сорочці син. Такий, яким ного знають мільйони людей. «Ус­міхайтеся, мамо. Як будуть фотографувати, то всміхайтеся, — казав він до матері. — Вас не буде, а ми вас будемо бачити».

Але на фото дивився не син, а мати, яка прожила більше 100 років.

Василь Олександрович прожив усього 52 роки.

«Людина, — стверджував великий педагог, — на­роджується на світ не для того, щоб зникнути без­слідною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний». Дійсно, вічний слід лишив на землі Василь Олександрович Сухомлинський.

Перебуваючи у лікарні, тяжко хворий Василь Олександрович думками линув до школи. Останні слова його теж були про школу.

«Знову вересень... Дзвоник. Діти йдуть до школи, а я іду з життя...»

Другого вересня зупинилося його серце.

ШАНА ПЕДАГОГУ

Вересень квіти зібрав

Скрізь, де вони пломеніли,

Тихо пройшов і поклав

їх на високій могилі.

В ній Сухомлинський лежить,

Вчитель народний по праву,

Як нам його не любить!

Він наша гордість і слава.

Вчитель, герой і поет,

З серцем палаючим Данко,

Справжній борець-гуманіст

Щастя творив до останку.

Світлі ідеї його

Вічні, як води Дніпрові,

Наш видатний педагог

Повен добра і любові.

Дітям життя присвятив,

Все їм віддав без вагання,

Він їх безмежно любив,

Знав їх сердець поривання.

В спадщину нам залишив

Чисті джерела науки,

Нас з тих джерел напоїв

Духом безмірно високим.

Він залишив назавжди

Слід після себе у світі,

Слід той не зможуть змести

Сиві і славні століття.

Шану творцю віддає

Юних творців покоління,

Як в Сухомлинського, є

В нього талант і горіння.

В школах дитинство дзвенить

Щастям яскравим, як спалах,

Вересень тихо бринить

Росами срібними в травах.                  (Григорій Орел)

Учитель

Осіння тиша, ліс, туман

І ніжні звуки, мов сонати,

Пробачте, що до Вас прийшли,

Хоч нас, напевне, не чекали.

Пробачте, що не ждані ми,

Не прошені, а в гості завітали,

Але так добре, коли з нами Ви,

І було б краще, коли б Ви повчали.

Я хочу запитати Вас, колего,

І хочу попросити мудрої поради.

Ну як навчити оті душі юні

Любити щиро рідний край

І хату батьківську,

Зелений гай,

І квіти, й сонце,

І пташиний спів,

Навчити чути ніжну музику полів!

Я навіть хочу повернути час,

Щоб завітали Ви сюди, до нас!

Та непідвладні нам секрети неба.

Немає Вас,

Та як поради Вашої нам треба.

Стежко-мережко,

Веди знов до школи,

Вчителя свого стрічай!

Осінь-чаклунко, зажди, зачекай,

Пам'ять про нього повік зберігай!

Звучить пісня «Вчителю», музика і слова С. Богайчук, в обробці В. Скорохода.

Учитель

У школі,  де працював В.О.Сухомлинський створено музей. Люди приїздять, дивляться, занурюються у багатий світ великої людини любові і добра.

А ви, маленькі діти, найближче можете познайомитися із творчістю В.О.Сухомлинського, прочитавши його твори для дітей.

(Перегляд виставки книжок Сухомлинського на дошці )

Цікаві уроки та виховні заходи вчителів школи можна знайти в розділі "Новини".